Мій особистий рекорд: публікую допис про подорож через два роки після неї. Які часи, такі й рекорди.
Колись давно, коли я тільки починав працювати в логістиці, я дізнався про існування порту Гданськ та однойменного міста. Тоді я уявляв собі, що можливість подорожувати в такі міста і є однією з ознак справжньої заможності. Бо, думав я, накопичити на відпочинок на умовних Мальдівах, хоча б раз у житті, здатен кожний. А ось щоб залишились гроші ще й на Гданськ – ну то тільки про буржуїв. Передаю привіт молодому собі. На Мальдівах, щоправда, я так поки що й не побував, так хоча б Гданськ відвідав. Про нього тут і розповідаю.
З грудня 2021 року, коли я був у місті, минуло безліч часу. Проте, ця подорож стала останньою перед початком повномасштабної війни, тому запамʼяталась добре. Як зараз пригадую легке хвилювання перед експрес тестом на ковід, що був тоді обовʼязковим для вʼїзду в Польщу. Як збирав зимові речі на декілька днів в один рюкзак. Як випив трошки перед вильотом ще в Одеському аеропорту. Та й все інше, що було тоді.
Місто Гданськ обʼєднане в одну агломерацію з курортним містечком Сопот та портовим містом Гдиня. Зветься ця агломерація Тримісто (від польського Trójmiasto). Географічно вона розтягнута по узбережжю Балтійського моря. Одеситам легко буде зрозуміти таке обʼєднання, якщо уявити, що Одесу обʼєднали з Чорноморськом та усіма невеличкими поселеннями, що розташовані між ними.
В цьому дописі я розповім про два міста з Триміста (звучить прикольно), а саме про Гданськ і Сопот. Про Гдиню, сподіваюсь, колись допишу окремо.
Ніколи раніше не був в Європі під час різдвяних свят. Звісно, мільйон разів чув про те, що це обовʼязково треба виправити, бо глінтвейн, ярмарки та все інше, що притаманне європейським містам напередодні Різдва, дійсно варте уваги. Я зробив першу спробу, але вона, скажімо так, виявилась не дуже вдалою. Я прилетів у Гданськ 23 грудня, коли різдвяну музику на ярмарку доповнювала музика шурупокрутів, що вже працювали над розбиранням павільйонів. Наступного дня, тобто у Святвечір, на ярмарку майже не залишилось відкритих лавок. Проте, глінтвейн я все ж випив, зʼїв смачних пончиків, що в Польщі називають pączki, та все ж отримав свою порцію задоволення.
До того ж прямо у Святвечір пішов рясний сніг, прямо як повинно бути за всіма канонами.
Зима в Гданську здалася мені схожою на одеську – такий самий холодний морський вітер та вологе повітря, що змушують втягувати голову в плечі. Однак там, на півночі, набагато більше снігу. Здається, за декілька днів я отримав його порцію за всі роки, що його не було в Одесі.
Погода впродовж цих днів була дуже мінливою. Мені найбільше сподобався сонячний ранок після сніжного Святвечора, найкращі світлини вийшли саме з цих декількох годин.
Місто суттєво поковбасило за багатовікову історію. Воно встигло побувати у складі багатьох ітерацій польських держав, у складі Ганзейської унії, Німеччини та навіть побути вільним містом-державою між двома світовими війнами.
Різноманітна історія помітно відобразилась на архітектурі міста. Старий центр мені дещо нагадує німецький Любек, що й не дивно – обидва міста входили в Ганзейську унію.
З Гданськом повʼязано багато історичних подій.
Ми всі вчили в школі, що Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року. І почалася вона нападом гітлерівської Німеччини на польський військовий гарнізон, розташований на півострові Вестерплатте поруч з Гданськом.
У мене поки що не було нагоди побувати на Вестерплатте, але сходив у міський музей Другої світової війни.
Кожен путівник обовʼязково згадає цей музей. Найчастіше, серед перших трьох місць, що треба відвідати в Гданську. І не дарма.
Музейна експозиція розташована у сучасній будівлі, спроєктованій польською дизайнерською студією на відкритому архітектурному конкурсі. Зовні будівля виглядає незвично і модерново, а ще брутально. Останнє, на мій погляд, дуже доречно враховуючи те, що це місце памʼяті про найжахливішу війну в історії людства. Але зсередини вона вражає ще більше. Спочатку простором та холодним витонченим стилем, потім – тим, як бетонні стіни тиснуть, мов роки довготривалої війни.
Згадаю, що серед експонатів експозиції є танки, торпеди та літаки, а також, що дуже вразило, цілий фрагмент довоєнної міської вулиці. А також фрагмент післявоєнної вулиці, але кого з українців таким тепер вразиш?
Одним словом, музей один з кращих, що мені доводилось відвідати. Збережу квиток на згадку та піду обовʼязково знов.
Перший президент незалежної Польщі, Лех Валенса, починав свою професійну карʼєру на суднобудівному заводі саме в Гданську, де працював електриком. Саме там він заснував профспілку Солідарність, яка в підсумку стала найбільш популярною політичною партією країни. Саме Валенса та очолювана їм Солідарність, при тотальній народній підтримці, забрали владу з рук комуністів, та перетворили майже радянську Польщу на вільну та демократичну країну.
Поруч з тим заводом зараз розташований величезний музей, присвячений руху Солідарності та перемозі демократії в Польщі.
Суднобудівний завод, на якому працював Валенса, все ще існує. Щоправда, частина його територій тепер віддана місту та проходить довгу ревіталізацію. Деякі старі будівлі вже отримали нові сучасні функції: їх стіни розміщують тепер не робочі цехи, а офіси, фотостудії, кафе та подібні заклади. Інші тільки планують відновлювати. Але вже зараз на території, що ще нещодавно була занедбаною, багато скульптур, стріт-арту, гарної архітектури, старих вантажних кранів, що залишили для антуражу, а також суднобудівний завод за сусідством, що оточують різні цехи, склади та інші промислові обʼєкти.
Впевнений, що Сточня, а саме так зветься гданський суднобудівний завод, колись стане найкрутішою локацією в місті. Щось на кшталт Шпайхерштадту та Хафен-Сіті в Гамбурзі, тільки зі своїми, суто гданськими відмінностями.
Сподобалась сучасна міська архітектура. Крім згаданих вже сучасних будівель музеїв, вразив також театр Шекспіра. Не знаю, чи викликав він у поляків таке ж живе та запекле обговорення, як київський Театр на Подолі, але здогадуюсь, що міг би. Будівля дуже незвична зовні та більше нагадує фортецю, ніж театр. Але точно привертає увагу. Від мене вподобайка за те, що настільки сміливий проєкт був реалізований в Польщі.
Також відзначу, як вдало в Гданську співіснує сучасна та історична архітектура. Багато де нові будівлі стоять прямо поруч зі старими, і виглядає це гармонічно та класно. Використання червоної цегли та дотримання загальної висотності нівелює відмінність стилів та створює єдиний простір. Супер.
Три дуже коротких гастрономічних спостереження:
- Телячі щічки у закладі Chleb i wino точно варто спробувати. Вони дуже смачні. А ще, треба сходити в заклад хоча б для того, щоб після келиха темного пива вимовляти його назву як «Члеб і віно» та реготати.
- Глінтвейн на ярмарках варять більш солодкий, ніж у нас. Але теж смачний. І зігрітися допомагає, а це не менш важливо.
- Один з головних польських фастфудів – фриткі, або картопля фрі, якщо по-нашому. Її часто продають у спеціалізованих вуличних павільйонах та подають з соусами. Смачно!
Сопот це своєрідна суміш Юрмали, Зебрюгге та Гааги, тільки широчезними пляжами та повільними курортними вуличками гуляють поляки, а не латиші, бельгійці чи нідерландці.
Я теж погуляв, а ще випив глінтвейну, пройшовся довгим деревʼяним пірсом (в інтернеті кажуть, що це найдовший деревʼяний пірс в Європі. Живіть тепер з цим корисним знанням), та зʼїв чергову порцію фриток та гофр (так у Польщі називають бельгійські вафлі).
Обіцяю, що це остання згадка пірса, але з його кінцівки добре видно морські судна, що на зовнішньому рейді очікують на вільний причал для швартування. Романтика.
Буквально нещодавно, тобто вже у 2023 році, я дізнався, що Сопот – не тільки спокійне курортне містечко, а ще головний тусовочний центр країни. Нідерландці кажуть, що гроші заробляють у Роттердамі, розподіляють у Гаазі та витрачають в Амстердамі. Поляки кажуть щось схоже про міста Триміста, тільки в їх версії витрачають гроші в Сопоті. Там найдорожча нерухомість країни, там найкраще нічне життя.
Окрім того, в маленькому Сопоті розміщені одразу декілька вищих навчальних закладів. Навіть головний корпус Гданського університету, випускником якого є діючий премʼєр-міністр Польщі Дональд Таск, розташований ближче до Сопоту, ніж до центру Гданська.
Можливо, приїду колись у Сопот знов. Буду старим, куплю квитки на музичний фестиваль, сяду на електричку з гданського залізничного вокзалу, та буду дихати північним морським повітрям та насолоджуватись повільним життям. Колись, можливо.
Наостанок залишаю вінегрет думок та спостережень про Гданськ.
- Випадково познайомився у кафе з українкою, що давно працює в Польщі. Задушевно побалакали про все на світі, та про дім, звісно. Про дім, якого так не вистачає, коли ти далеко.
- Зустрів у місті певну кількість старих привабливих вивісок, що не демонтують та не замінюють на нові. Лайк.
- Знов радів тому факту, що в Польщі, якщо хтось не розуміє англійську, можна просто казати українською. У більшості випадків вийде донести свою думку та зрозуміти співрозмовника.
- Жодного разу не зустрів місця, де б не приймали оплату банківською карткою. В цьому сенсі Польща – справжній рай.
- Взимку сонце не підіймається високо в небо навіть вдень. Незвично.
- У далекому грудні 2021 року Польща вимагала всіх, хто вʼїжджає в країну, мати негативний тест на ковід. Але на кордоні його дивились не довше секунди. А ось маску просив вдягти навіть консьєрж у будинку, де я орендував квартиру.
Колись обовʼязково допишу тут про Гдиню та нові подорожі в Гданськ. Обовʼязково. А поки у мене все.
