Гданськ

Мій особистий рекорд: публікую допис про подорож через два роки після неї. Які часи, такі й рекорди.

Колись давно, коли я тільки починав працювати в логістиці, я дізнався про існування порту Гданськ та однойменного міста. Тоді я уявляв собі, що можливість подорожувати в такі міста і є однією з ознак справжньої заможності. Бо, думав я, накопичити на відпочинок на умовних Мальдівах, хоча б раз у житті, здатен кожний. А ось щоб залишились гроші ще й на Гданськ – ну то тільки про буржуїв. Передаю привіт молодому собі. На Мальдівах, щоправда, я так поки що й не побував, так хоча б Гданськ відвідав. Про нього тут і розповідаю.

З грудня 2021 року, коли я був у місті, минуло безліч часу. Проте, ця подорож стала останньою перед початком повномасштабної війни, тому запамʼяталась добре. Як зараз пригадую легке хвилювання перед експрес тестом на ковід, що був тоді обовʼязковим для вʼїзду в Польщу. Як збирав зимові речі на декілька днів в один рюкзак. Як випив трошки перед вильотом ще в Одеському аеропорту. Та й все інше, що було тоді.

Продовження


Краків

Шановне панство, просимо забеспеченство повноскладове читанство пшебложек фотографовий дописанок про Краків.

Пробачте, панове, я більше не буду знущатися з вас та імітувати польську мову. Я не зміг стриматися, бо вже зараз, неодноразово відвідавши Польщу, я все ще кайфую від того, що розумію польську відсотків на сімдесят.

Подорож у Краків сталася у жовтні 2021 року. Відтоді минуло майже два роки, а скільки в них подій увійшло – годі й намагатися передати. Певні нотатки, що я робив для цього допису під час подорожі, втратили свою актуальність. Проте, з ноткою легкої ностальгії занурююсь у жовтень 2021 та розповідаю про чарівний Краків.

Продовження


Лагерь смерти «‎Аушвиц-Биркенау»

Долго не знал, как написать этот пост, с чего начать, о чём вообще писать. Это слишком сложная, обширная и болезненная тема. Чтобы упростить себе задачу, я с самого начала попробую сформулировать, что я хочу добиться, публикуя этот материал. И буду пытаться отталкиваться от этого.

  1. Про Аушвиц и другие лагери смерти написано множество книг и статей, в том числе и выжившими узниками. Сняты десятки фильмов. Некоторые из этих произведений стали шедеврами. Мой пост не претендует на монументальность или важность. Я не обладаю ни должным талантом, ни необходимой подготовкой, чтобы сделать по-настоящему хороший материал. Тем не менее, даже если каждый человек на планете знает о том, что происходило в немецких лагерях смерти, считаю важным время от времени поднимать эту тему. Если это хотя бы на миллионную долю процента снизит вероятность повторения подобных событий, однозначно стоит написать.
  2. Вероятно, кто-то почерпнёт из этого поста информацию, о которой раньше не знал. Или просто заинтересуется темой и пойдёт изучать её дальше. В любом случае, будет хорошо. Верю, что чем больше людей знает о лагерях смерти, тем ниже вероятность, что такое когда-либо повторится.
  3. В Аушвице были убиты минимум 1 миллион 100 тысяч человек. Через восемьдесят лет после их смерти даже такое количество жертв, которое невозможно осмыслить, воспринимается, как число. Словно это глава из истории учебника. Но каждый из этого миллиона и ста тысяч был человеком, со своей жизнью, своими чувствами, своими надеждами. И каждый из этих миллиона и ста тысяч человек погиб в Аушвице. Я хочу, чтобы помнили не только злодеяния нацистского режима, но, в первую очередь, людей, которые погибли в этом и других нацистских лагерях.
  4. Поездка в Аушвиц и написание этого материала это попытка разобраться с собственным непониманием того, как подобная бюрократическая машина по массовому уничтожению людей могла существовать. Это попытка понять почему люди способны делать такое с другими людьми. Это попытка признать тот ужас, что вызывает эта тема во мне. Признать, а значит перестать его прятать и избегать.
  5. Хочу поделиться собственными впечатлениями от посещения этого места. Большáя часть моих прямых и ближайших предков — евреи. В моей семье было принято не говорить об этом и скрывать своё происхождение. Насколько могу судить, из-за антисемитских настроений в Советском Союзе. Отчасти поэтому я, как еврей, хочу отрефлексировать на тему главной еврейской трагедии — Холокоста.

Я публикую этот пост в семьдесят седьмую годовщину освобождения Аушвица в память обо всех жертвах Холокоста.

Продолжение