Маю на меті випустити цей допис у 2022 році, тож з самого початку дозволю собі не шукати спогади, повʼязані з жовтнем та листопадом. Я просто покажу світлини та напишу про те, що залишилось в нотатках.
Твіттер — моя улюблена соціальна мережа. Точніше, це єдина соціальна мережа, яку я можу сприймати нейтрально та не хотіти видалити свій профіль. Принаймні, так було раніше. З того моменту, як пан Ілон Маск придбав твіттер та почав їм керувати, справи стрімко полетіли туди, куди пішов російський військовий корабель. Виявляється, якщо один з найбільших і найважливіших соціальних майданчиків переходить в повну й безроздільну власність однієї людини, і не існує жодних систем стримування і противаг, цей майданчик має великі шанси стати іграшкою власника, а свободи можуть опинитися під загрозою. Хто б міг подумати.
Не хочу перетворювати цей пост на запізнілу версію новин, що розповідали, що саме пан Маск робить не так. Просто скажу, що вже зареєструвався на Мастодоні. Ні, це не назва ліків, це нова соціальна мережа, що створена таким чином, що не контролюється і ніколи не зможе контролюватися однією людиною. Я вже потрохи пишу в мастодон. Проте, якщо Ілон продовжить бавитися з твіттером і стрімко робити з нього ще один фейсбук, я звідти просто піду. Тепер ви знаєте, куди.
Я продовжую мандрувати Україною. Точніше, продовжую раз на місяць приїжджати в Ізмаїл, щоб побачити донечок.
Наприкінці жовтня в Ізмаїлі було дуже тепло і сонячно. Здається, що 250 кілометрів, що відділяють його від Одеси, чарівним чином переносять його в більш теплий і приємний клімат.
Поки я можу мандрувати тільки Україною, зібрався з силами й написав пост про Високі Татри, де був у вересні минулого року. Завжди почуваю себе незручно, коли нахвалюю власні дописи, але, здається, цей вийшов напрочуд класний.
Майже традиційно залишу посилання на цікаві штуки, що знайшли мене протягом останніх двох місяців:
- Журналісти спортивного видання The Athletic Адам Крафтон та Джоі Дорсо зробили фантастичний подкаст про виступ футбольного клуба Шахтар Донецьк у груповому етапі цьогорічної Ліги Чемпіонів — Away From Home. В ньому всього 6 епізодів і вони зовсім не про футбол — в них про дітей з академії Шахтаря, про те, як українські спортсмени налаштовують себе на тлі війни, про вболівальників, яких розкидало по всьому світу, про втрати, біль, але й про людяність, допомогу та надію. Особливо раджу послухати початок другого епізоду — у мене сльози біжать обличчям кожний раз, як слухаю.
- Ми ж тепер всі експерти в хаймарсах та іншій зброї, тому раджу подивитися відео про американський літак-розвідник Lockheed SR-71 Blackbird. Це справжнє технічне чудо розроблене у шістдесятих. Штука, що вразила найбільше: в ті часи не існувало системи позиціювання за допомогою супутників, що тепер є в кожному телефоні. Для виявлення місцезнаходження літака розробили окрему систему, що робила фотографію неба, аналізувала розташуванням зірок, та за ним знаходила позицію літака. І все це працювало в шістдесятих! Історія, що змусила понервувати пілота, але тепер сприймається потішною: один з польотів літака проходив з північної півкулі в південну. Коли літак перетнув лінію екватора, система перестала працювати — згодом виявилось, що перед зльотом в неї не завантажили мапу південної півкулі.
- Напевно, кожен українець вже подивився свіжий сольний стендап концерт Сергія Ліпка, але я всеодно про нього напишу. Сергій наразі захищає нас з вами у лавах Збройних Сил України, а концерт дав у Києві під час відпустки. Здебільшого він розповідає про власний досвід служби, й робить це з притаманною йому харизмою, добротою та, звісно, гумором.
- Я ніколи не писав у блозі про роботу, але, здається, не буде нічого поганого, якщо я залишу тут посилання на моє онлайн інтервʼю Бо Дрюсону — голові двох великих мереж експедиторських компаній, що спеціалізуються на перевезенні великогабаритних та важких вантажів. Прямо на початку розмови в офісі відключили світло, тож відео вийшло зовсім поганеньким (хоча все одно в ньому дві голови, що розмовляють, тож в будь-якому разі було б не дуже видовищно), але, як кажуть, вийшло з ефектом присутності.
- У цьому несправедливому світі трапилось щось по-справжньому добре й справедливе — Лео Мессі виграв чемпіонат світу по футболу. Я, звісно, не маю до цього жодного відношення, але як же приємно дивитися на його щасливе обличчя.
На цьому у мене все. На жаль, 31 грудня, як це було багато років поспіль, не вийде мій підсумковий пост. Замість цього, в цей день я опублікую допис про словацький замок Оравський Град. Так, заміна не повноцінна. Але, я обіцяю докласти максимум зусиль, щоб пост про 2022 рік побачив світ у січні. До зустрічі!
